Обґрунтування

Адміністрація бенефіціара – Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України, незалежний регуляторний орган у сфері телебачення і радіомовлення в Україні, заснований 21 грудня 1993 року на підставі Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

У грудні 2022 року Україна оновила законодавчу базу в галузі аудіовізуальних медіа та затвердила новий Закон про медіа з метою гармонізації українського законодавства із законодавством Європейського Союзу у сфері аудіовізуальних медіапослуг. Прийняття цього закону є виконанням Україною зобов’язань, передбачених розділом «Аудіовізуальна політика» Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: це одна з семи вимог Європейської комісії для підтвердження кандидатури України на членство в ЄС. Цей закон базується на вимогах переглянутої Директиви ЄС про аудіовізуальні медіапослуги, а також на стандартах Ради Європи у сфері медіа.

Незважаючи на значний прогрес України у гармонізації українського законодавчого поля з Європейським Acquis Communautaire (правовою системою Європейського Союзу), між законодавчими базами ЄС та України залишаються певні відмінності. Зокрема, можна виділити наступні питання, що є прогалинами, які повинні бути усунені в рамках Проєкту:

• Національна рада має певні проблеми з недофінансуванням та кадровим забезпеченням, а також стикається з труднощами у впровадженні Закону, частково через брак досвіду її посадових осіб, головним чином у таких сферах: реєстрація та моніторинг нових медіапослуг; підготовка стратегічних документів; спільне регулювання; діяльність з підвищення медіаграмотності. Крім того, хоча Закон про медіа 2022 року поширює свою сферу застосування також на послуги відео на замовлення та платформи для обміну відео, про них майже не згадується в завданнях і повноваженнях, покладених на Національну раду.
  
• Хоча Україна вже транспонувала Директиву про аудіовізуальні медіапослуги, вона ще не здійснила цього ж стосовно нещодавно прийнятих в ЄС Акту про цифрові послуги (DSA), Акту про цифрові ринки (DMA), Регламенту про прозорість політичної реклами та Європейського акту про свободу медіа. Особливістю цих положень є те, що вони вперше регулюють діяльність постачальників цифрових посередницьких послуг. Ці нормативні акти можуть виявитися надзвичайно корисними саме для такої країни, як Україна, адже дезінформаційні кампанії та стратегії, до яких вдаються сусідні країни в результаті збройного конфлікту, становлять серйозну загрозу для демократичних цінностей та формування громадської думки.

Загальна мета полягає у підвищенні ефективності, прозорості та послідовності медіаполітики в Україні на основі більш тісного узгодження зі структурою медіа ЄС та у зміцненні незалежності Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України шляхом посилення правового, регуляторного та адміністративного потенціалу, необхідного для вжиття відповідних регуляторних заходів, як того вимагає законодавча база України та ЄС.